Ще коли вона була маленькою дівчинкою, батько Саватарі Фуу навчив її любити фотографію. Вони фотографували скрізь, де б не опинялись. Але після того, як він пішов з життя, споглядання цих фотографій лише нагадувало про її втрату, тож вона зачинила їх, аби про них забули. Через роки, її брат Коо знаходить батьківський альбом з фотографіями, і поки він гортає його сторінки, фотографії нагадують Фуу всі щасливі спогади про батька, які вона віднесе з собою назавжди. Тепер, коли сором’язлива Фуу починає свій перший рік у старшій школі, вона знову бере старий фотоапарат свого батька, вирішивши робити фотографії, які принесуть радість і щастя іншим.
